Від калькулятора до клітини людського мозку: що керує Doom?

В інтернет-культурі стало популярною традиція вважати, що якщо пристрій має навіть найменшу обчислювальну потужність, хтось врешті-решт спробує запустити на ньому старовинну відеогру Doom. It has Become popular internet culture that if a device has even the smallest amount of computing power, someone will eventually try to run the vintage video game Doom on it. Від наукових калькуляторів до клітин людського мозку, ця класика постійно з'являється в найнесподіваніших місцях – нещодавно в експерименті, що досліджує нові форми обчислень та штучного інтелекту. 

Doom не єдина гра у своїй науковій підпільній діяльності: дослідники використовували Minecraft для створення та тестування моделей штучного інтелекту, а World of Warcraft слугувала лабораторією для вивчення поширення хвороб, повідомляє Nature. Але що робить Doom таким простим у використанні на нетрадиційних платформах, і чому він залишається вражаючим майже через три десятиліття після свого випуску? 

Випущений у 1993 році, технічний дизайн Doom дозволяє йому вижити та процвітати й донині. Запуск Doom вражає не тому, що гра вимоглива до візуальної складності, а тому, що вона продовжує функціонувати на обладнанні, яке ніколи не призначалося для ігор.  

Одна з ключових причин полягає в тому, що Doom спирається на гнучкий ігровий движок. На відміну від PlayStation чи Nintendo Switch, ігри яких доступні ексклюзивно для їхніх платформ, Doom ніколи не вимагав спеціального процесора та може бути адаптований до різних архітектур з відносно невеликими зусиллями. З часом рушій був випущений з відкритим вихідним кодом, що дозволило розробникам вільно вивчати, модифікувати та портувати його. Як наслідок, Doom часто описують як один із найсучасніших та найпортативніших ігрових рушіїв з відкритим кодом, коли-небудь створених, особливо враховуючи, що йому трохи більше тридцяти років.  

Деякі з найвідоміших портів Doom стосуються повсякденних пристроїв з надзвичайно обмеженим обладнанням. Графічні калькулятори є популярним прикладом. Розробникам вдалося спростити гру та оптимізувати її достатньо, щоб вона працювала з мінімальним споживанням пам'яті та обчислювальної потужності. Незважаючи на ці обмеження, гра все ще впізнавана та грабельна.

Ще більш дивовижними є нетрадиційні порти, такі як Doom, що працює на цифровому тесті на вагітність. Хоча цей проєкт був явно непрактичним, він продемонстрував, що крихітні обчислювальні можливості пристрою та зменшений екран все ще можуть підтримувати спрощену версію гри. Ці експерименти менше стосуються корисності, а більше — креативності, допитливості та технічної майстерності, доводячи, що Doom може працювати там, де його ніхто не очікує.

Можливо, найнезвичайніший і найновіший приклад виходить за рамки традиційного обладнання. За даними Popular Science, дослідникам вдалося успішно підключити культивовані клітини людського мозку до комп'ютерної системи, яка навчилася грати в Doom. У цьому конкретному випадку нейрони не «грали» в гру, як людина, але вони змогли обробляти зворотний зв'язок і з часом покращувати продуктивність. 

Цей експеримент був не про ігри, а про дослідження нових форм обчислень та штучного інтелекту. Використання Doom у цьому середовищі має сенс, оскільки гра забезпечує зворотний зв'язок у режимі реального часу, чіткі цілі та чіткий контрольований віртуальний світ. 

«Це була важлива віха, оскільки вона продемонструвала адаптивне, цілеспрямоване навчання в режимі реального часу», — каже Бретт Каган, головний науковий та операційний директор Cortical Labs, у відеооголошенні.

Вкотре доводжу, що Doom корисний не тільки для свого початкового призначення. 

Сьогодні Doom став набагато більше, ніж просто класичною відеогрою. Це стало певним чином культурним та технічним еталоном. «Так, але чи може на ньому запуститися Doom» – поширена фраза на інтернет-форумах, пов’язаних з іграми, що відображає актуальність гри як грайливого способу перевірити межі апаратного забезпечення, програмного забезпечення та навіть біології. 

Кожна нова платформа, на якій працює Doom, нагадує нам про те, що хороший дизайн, відкритість і, що ще важливіше, людська креативність можуть дати технологіям неочікувано довге життя. 

І якщо минуле нас чогось і навчило, то це того, що Doom ще далеко не закінчив свою діяльність.